Заходи до 40-ї річниці Чорнобильської катастрофи

Минуло сорок років відтоді, як у ніч на 26 квітня 1986 року в місті Прип’ять зупинився час. Вибух четвертого блоку Чорнобильської атомної електростанції ознаменував не лише збій технологій, а й кінець цілої епохи та трагедію сотень тисяч сімей.

У  Фаховому коледжі Закарпатського угорського університету імені Ференца Ракоці ІІ  до 40 роковини Чорнобильської трагедії було проведено ряд планових заходів. На тематичних уроках історії студенти мали змогу не лише поглибити свої знання про історичний контекст трагічної події, але й переосмислити її як повчальну сторінку минулого, що має важливе значення для сучасності.

У бібліотеці коледжу діє тематична виставка книг та фотодокументів, які дають оцінку подіям сорокарічної давності. На виставці представлені не лише цифрові дані та

технічні описи, а й особисті спогади й фотоальбоми, що передають внутрішній стан людини, яка потрапила в ситуацію, коли стоїть питання вибору: зберегти власне життя чи покласти його заради багатьох інших.

Студенти переглянули документальний фільм «Чорнобиль: ті, кого поховали в свинцевих трунах». В обговоренні фільму висловлювали свої думки про систему безпеки громадян у державі, про приховування масштабів катастрофи та наслідки людської недбалості. Учасники обговорення вшанували пам’ять ліквідаторів аварії, надлюдську самопожертву пожежників та учасників рятувальних робіт, похованих у спеціальних свинцевих саркофагах. Йшлося також про участь закарпатців, понад чотирьох тисяч чоловік, які одними з перших вирушили на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і працювали в зоні високої радіації часто без належного захисту, виступаючи своєрідним «живим щитом».

У ланцюгу найгірших катастроф кінця ХХ — початку ХХІ століття Чорнобиль займає особливе місце. 40-ві роковини катастрофи  на Чорнобильській АЕС – це не лише час скорботи, а й час для привернення уваги людства до важливих уроків історії: застереження від демографічних втрат, екологічної руйнації, непоправних збитків в усіх сферах суспільного життя внаслідок некерованої атомної енергії та визначення майбутніх стратегій світової безпеки.

У результаті проведених заходів здобувачі освіти коледжу отримали урок людяності та жертовності, який виходить далеко за межі дат у підручниках історії. Вогонь Чорнобиля не згасає, як не змовкають дзвони Чорнобиля, вони застерігають, сповіщаючи, що горе і сльози Чорнобиля — це лихо не тільки українського народу. Це й сьогодні стосується кожного, хто живе на Землі.